Зачем проверять контрагента

  • 26.03.2018

Как проверить контрагента. Часть 1. Сказки ИнетГрад.орг

Проверку контрагента называют по-разному:

  • проверкой благонадежности контрагента
  • проверкой добросовестности контрагента
  • проверкой финансовой устойчивости контрагента
  • проверкой контрагента с должной осторожностью
  • проверкой контрагента с разумной осмотрительностью

Эти понятия не предусмотрены законом, однако отражают одну и ту же юридическую процедуру, назовем ее кратко «проверка контрагента».

Цель проверки контрагента: выявить признаки проблемности контрагента, то есть его недобросовестности.

Что такое недобросовестность? Это нечестное или небрежное выполнение своих обязанностей.

Закон прямо не обязывает предпринимателя проверять своих контрагентов, это добровольное дело каждого, однако последствия невыполнения такой проверки экономически невыгодны по двум причинам.

Это как раз тот случай, когда без вины виноват.

 

Причина первая: дебиторская задолженность


Основная задача предпринимателя — это получать прибыль, продавая свою продукцию (товары, работы или услуги) и при необходимости покупая чужую.

Если вы хотите продать продукцию, то вам нужно не просто отдать ее, а обеспечить получение взамен оплаты, причем своевременно и в полном объеме.

Ведь чтобы отдать продукцию бесплатно, много ума не нужно, станьте на вокзале и раздайте — желающих будет много.

Если вы, наоборот, хотите купить продукцию, то вам, разумеется, нужно не просто получить ее как попало, а обеспечить получение ее своевременно, в полном объеме и в надлежащем качестве.

Но если контрагент окажется недобросовестным, вы можете не получить вовсе или получить не то или не тогда, о чем договаривались, а взыскивать долги через суд долго и дорого.

Конечно, риск в предпринимательской деятельности всегда есть, и нет 100 %-ной гарантии, что вы сможете заранее выявить признаки недобросовестности контрагента.

Все соломой не застелить, но смотреть, чтобы не попасть в торбу, тоже нужно.

Поэтому, если вы сделаете проверку каждого нового контрагента обязательной процедурой, то сможете как минимум сократить количество недобросовестных контрагентов и, соответственно, судебных тяжб по взыскиванию с них долгов.

 

Причина вторая: доначисление налоговых обязательств


Государство ставит перед предпринимателем еще две задачи — это совершать сделки в рамках закона и уплачивать все налоги.

Размер налогов зависит от результата хозяйственной деятельности, в том числе от сделок, и по общему принципу (не учитывая исключения) увеличение расходов по сделкам приводит к уменьшению налоговых обязательств.

Таким образом, регулируя совершение сделок, можно добиться налоговой оптимизации, то есть увеличения прибыли за счет уменьшения налогов.

Однако за умышленное уклонение от уплаты налогов и сборов предусмотрена финансовая, административная и уголовная ответственность.

Грань между налоговой оптимизацией и умышленным уклонением от налогов и сборов в том, что при налоговой оптимизации используются законные цели и способы, а при умышленном уклонении — незаконные.

Государство заинтересовано признать сделки предпринимателя фиктивными, то есть нереальными, чтобы доначислить налоговые обязательства и пополнить казну.

Что такое фиктивность? Это фальшивость, поддельность.

Фиктивная (мнимая) сделка — это сделка, совершенная лишь для вида, без намерения создать правовые последствия.

Фиктивная сделка может быть признана судом незаконной.

Поэтому, если вы хотите купить продукцию (товары, работы или услуги), то вам нужно не просто получить налоговую выгоду от расходов по сделке, но и обеспечить законность и реальность сделки, чтобы она не была расценена как умышленное уклонение вами от уплаты налогов и сборов.

Легализация (отмывание) доходов — это сделка, совершенная с деньгами или имуществом, полученным в результате преступной деятельности, а также с целью маскировки незаконного поступления денег, источника их происхождения, местонахождения, перемещения, конвертации из наличной формы в безналичную и наоборот.

За это тоже предусмотрена уголовная ответственность.

Поэтому, если вы, наоборот, хотите продать продукцию, то вам также нужно обеспечить законность и реальность сделки, чтобы она не была расценена как легализация (отмывание) доходов вашего контрагента, а вы — как ее соучастник.

Законом прямо не предусмотрены четкие критерии признания сделок нереальными.

Однако налоговые органы считают, а суды это подтверждают, что нереальность сделки может подтверждаться:

  • наличием приговора по уголовному делу в отношении руководства контрагента
  • отрицанием руководства контрагента участия в сделке
  • отсутствием факта продажи аналогичной продукции по цепочке продаж
  • отсутствием помещения и материально — технических ресурсов для исполнения сделки
  • отсутствием деловой цели
  • отсутствием факта оплаты продукции
  • отсутствием информация о регистрации контрагента в госреестрах
  • регистрацией контрагента по адресу массовой регистрации
  • отсутствием информация о фактическом местонахождении контрагента

При этом именно суды обязывают предпринимателя ПРОЯВЛЯТЬ налоговую осмотрительность при выборе контрагента и СОБИРАТЬ доказательства проявленной осмотрительности.

Поэтому, если вы сделаете проверку каждого нового контрагента обязательной процедурой, то при необходимости сможете подтвердить реальность сделок с ним и сократить количество претензий налоговых органов.

[su_spoiler title=»Законы» style=»fancy» icon=»folder-2″]

Кримінальний кодекс України

Ст. 205 ч. 1. Фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, — карається штрафом від п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ст 209 ч. 1. Вчинення фінансової операції чи правочину з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, — караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років з конфіскацією майна.

Ст. 212 ч. 1. Умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов’язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, — карається штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Рекомендований порядок взаємодії підрозділів ДФС при комплексному відпрацюванні податкових ризиків з податку на додану вартість, затверджений наказом Державної фіскальної служби України від 28.072015 N 543

2.3.3.2. З урахуванням зібраної доказової бази забезпечується проведення позапланової перевірки вигодонабувача (з урахуванням змін, внесених Законом України від 28.12.2014 р. N 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі — Закон N 71)). Матеріали перевірки вигодонабувача повинні містити чіткий опис документально оформленої господарської операції, яку перевірено; висновки щодо порушення податкового законодавства повинні базуватися на з’ясованих фактах: нереальності (проведення з порушенням законодавства) господарської операції, наприклад, у зв’язку з відсутністю факту (законного джерела) реального походження товару (активу) та неможливістю його руху за ланцюгом; неможливістю надати послугу; відсутністю зв’язку операції з господарською діяльністю; порушень законодавства при складанні первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших документів, що перевірено.

У зв’язку з наведеним колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця — права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв’язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв’язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 26.03.2014 № К/9991/26540/11 у справі № 2а-4419/10/2670

Адже платник податку повинен був розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов’язань через уповноважених представників. Позивачем під час розгляду справи не представлено будь-яких доказів на підтвердження того, що він перевірив повноваження осіб, які діяли від імені його контрагента, ідентифікував осіб, що підписували документи від імені ТОВ «Спецторгпозитив».

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов’язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов’язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв’язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 21.08.2014 № К/800/29790/13 у справі № 2а-4830/11/1470

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних у яких установлена судом.

Про необґрунтованість отримання податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

— неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

— відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв’язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

— облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов’язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

— здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

— відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов’язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а отже, й обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача. <..>

Крім того, слід зазначити, що підприємницька діяльність здійснюються суб’єктом господарювання на власний ризик, а відтак у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Так, належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

Лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 N 742/11/13-11

П. 3 абз. 3. Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: — всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов’язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

— отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об’єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; «тимчасова» поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від’ємне значення податкових зобов’язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов’язання до сплати в бюджет тощо);

— результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

[/su_spoiler]

Нашли ошибку? Помогите исправить! Выделите и нажмите Ctrl+Enter.

Добавить комментарий

Close Menu

Спасибо!

Теперь редакторы в курсе.